Похід за стіни Брамуду: Курган Великої Кобили

Сетинг, жанр:

Фентезі

Вікове обмеження:

18+

Контент-попередження:

незначна лайка, темне фентезі, підходить новачкам, демонізм, кастомний сетинг

Тип гри (новачківка чи ні):

Підійде як і новачкам, так і досвіченим гравцям

Мова пригоди:

Українська

Рівень персонажа чи прегени:

Прегени

Очікування від гравців:

Новачки — welcome! Пригода за авторським сетингом Мезія. Ви станете частиною вестмаршу, який я проводжу у Полтаві. Знання сетингу не потрібне. Усе, що треба, ви дізнаєтесь на місці — а те, що ви там знайдете, стане частиною великої кампанії й вплине на її подальші події. Це темне героїчне фентезі. Світ жорстокий, зима справжня, і смерть тут часта, проте герої лишаються героями, і те, що вони роблять, має вагу. Бій тут буде — місце зайняте, і просто так його не віддадуть. Але меч не єдиний інструмент: доведеться читати сліди, розмовляти з тими, з ким можна поговорити, і вирішувати, що робити з тим, кого знайдете. Від вас очікується: грати персонажем, а не листом. Приймати рішення й жити з їхніми наслідками. Не боятися заявляти дурні ідеї, бо часто саме вони спрацьовують. Ваша група зібрана з двох сторін, між якими довіри небагато. Тертя всередині не тільки дозволене, а й очікуване.

Опис:

Степ змінився. Той степ, який знали в Брамуді - строкатий, розбитий на клани, що гризлися між собою поколіннями, - більше не існує. Коли з Чорногір'я полізло те, що лізе, роди зійшлися в один кулак. І поки Брамуд відбивається від Орди зі сходу й некроманта з півночі, степ тримає найстрашніше - демонів - і поки що не програє. Каган з Вовчого озера щойно підставив плече Магістрату. Перше, про що він просить союзників, - справа, яку не можна довірити своїм. У центрально-східному степу стоїть Курган Великої Кобили - найдавніше поховання і старе місце збору кланів. Там лежать ті, з кого починалися роди. Туди приходили всі, навіть ті, кого нині звуть ренегатами: до великої війни і Чорноруки ставали на тому кургані з непокритою головою. Тепер курган зайнятий. Могили розриті, вартові мертві, і те, що там оселилося, чогось шукає в землі. А привів їх туди степовик — свій, той, хто знав дорогу і знав, що робить. Каган не може послати самих степовиків. У степу, який щойно став одним цілим, кожен другий комусь родич, побратим чи кревний. Тому їде змішаний загін: його довірені люди і ті, кого прислав Брамуд. Одні мають розібратись, що там коїться і хто це зробив. Інші — подивитись на все власними очима й привезти правду до Магістрату. Ви не довіряєте одне одному. Брамудці бачили попіл спалених степових родин під Вербищем. Степовики бачили, як людські загони лізуть у чужі справи й називають це допомогою. Але їдете ви разом — і назад теж вертатися разом. Хтось осквернив святе місце цілого народу. Треба з'ясувати, що він там шукав, і встигнути раніше, ніж він знайде.