Тобі, моя зірко

Сетинг, жанр:

Детектив

Вікове обмеження:

18+

Контент-попередження:

Згадки: вбивства, насильства, домагань, самопошкоджень. Описи: жорстокості, мутацій та трансформацій, часових та просторових аномалій. Теми: самотність, криза дорослішання, штучний інтелект vs людський потенціал, пошук призначення, серійні вбивства, неприйняття дорослими, екологічна катастрофа. Теги: маленьке місто, розслідування, гнітюча атмосфера, переслідування, містика, можлива смерть основних персонажів.

Тип гри (новачківка чи ні):

ні

Мова пригоди:

Українська

Рівень персонажа чи прегени:

Прегени з іменами, проблемами та архетипами – решту згенеруємо разом

Очікування від гравців:

Ця пригода буде цікавою гравцям, які люблять розкручувати клубок історії, уважні до деталей та сюжетних головоломок. Кому буде цікаво та комфортно зіграти за підлітків в атмосфері ностальгії за неіснуючими 90-ми та більш гнітючою атмосферою та темами, аніж в Tales from the Loop. Очікую включеність у відіграш та взаємоповага за столом.

Опис:

В кожному поважному містечку повинні бути туристичні принади. Окрім замку Свартшьо та озера Маларен у нас ще був серійний вбивця. Так говорили деякі дорослі, чиї діти не повернулись додому. Більшість хотіли вірити, що підліткам просто обридло нудьгувати на Ферінгсьо, тому вони втекли до Копенгагена. Бабуся Фреї колись лякала нас, бо «як будете такими непослухами – сьйофрун не відпустить вас до міста». Фрея Ліндблад була слухняною, проте все одно зникла напередодні Різдва. За лічені дні частина острова, де її шукали, затонула в чорній маслянистій субстанції. І почалась Повінь. 🌠 Тобі, моя зірко, цю пісню свою я співаю. У темряві й тиші на зустріч з тобою чекаю. Всі роботи та гравітаційні човни аж до самого Копенгагена перетворились в жахливу масу проводів з синтетичною плоттю та почали нападати на наляканих людей. Певне, це і є прокляття сьйофрун – машинна чума – кажуть, вона здатна заражати також людей. Зараз вже жовтень, але карантинні заходи не послаблені, а затонула ділянка Ферінгсьо охороняється приватною компанією Крафта. Навіть у вцілілій частині міста ми помічаємо ще химерніші зміни: час то прискорюється, то повзе равликом; лампи блимають в скаженому ритмі; а фото зниклих ніби рухаються на власних листівках з розшуку. Фреї Ліндблад незабаром мало б виповнитись сімнадцять, тому в одному чаті в мережі ми домовились з’їздити до закинутого тепер Свартшьо, де вона волонтерила в останні дні перед Повінню. Подивимось що там і як, візьмемо якісь сувеніри, привітаємо її та попрощаємось назавжди. 🌠 Екрани холодні й зіпсовані тиснуть довкола, Зустрічі наші сплановані ніде та ніколи.